Якщо турецькі війська не залишать Північний Ірак, це може привести до масштабної регіональної війні, заявив офіційний Багдад. Дії Анкари, яка прагне завдати якомога більше шкоди курдським бойовим і політичним об’єднанням на кордоні з Іраком і Сирією, викликають все більше занепокоєння у країн регіону. Розрив контактів США і Росії на сирійському напрямі тільки збільшує ці ризики.
«Ми неодноразово просили турецьку сторону не втручатися в іракські справи, і я боюся, що турецька авантюра може обернутися регіональної війною», – заявив 5 жовтня прем’єр Іраку Хайдер Аль-Абаді. Мова іракського політика прозвучала на національному телебаченні.
Приводом для такого різкого виступу стало рішення турецького парламенту продовжити мандат, що дозволяє турецьким військам продовжувати операцію на території Сирії та Іраку ще один рік.
Багдад і Анкара вже обмінялися дипломатичними нотами і викликали послів протилежного боку для роз’яснень.
Курди без покровителів
Анкара ввела війська в Ірак ще в грудні минулого року. Тоді турецькі військові і бронетехніка увійшли в північну провінцію Найнава, що примикає до Іракському Курдистану, автономному від Багдада. Анкара пояснила свої дії підготовкою народних загонів, які воюють в Іраку з терористичним «Ісламським державою» (ІГ заборонено в Росії). Однак, згідно з повідомленнями властей Іраку, Туреччина займалася забезпеченням безпечного проходу контрабандної нафти і завдавала ударів по позиціях місцевих курдів.
Багдад назвав присутність турецьких військових «ворожим дією» і заявив про порушення суверенітету.
На цю фактичну інтервенцію відреагувала і Ліга арабських держав, і навіть США, які закликали поважати територіальну цілісність Іраку.
Під час спроби перевороту 16 липня цього року Туреччина вивела частину військ з іракської території. Однак уже 20 липня турецька авіація, в самий розпал кадрових чисток після спроби путчу, знову завдала серію ударів по позиціях Робочої партії Курдистану (РПК) на півночі Іраку.
За таким же сценарієм Туреччина в кінці серпня розпочала операцію «Щит Євфрату» на території Сирії. Турецькі війська вторглися в район Джараблус під прикриттям американської авіації, пояснивши маневри тим, що з міста необхідно витіснити бойовиків ІГ. Однак згодом курдські бойові угруповання і курдська партія «Демократичний союз Сирії» заявили, що це лише привід. За їхньою інформацією, Туреччина прагне покласти край розширенню зони впливу курдів в Північній Сирії і намагається не дати об’єднатися двом курдським анклаву, розділеним рікою Євфрат.
В кінці вересня турецький лідер Реджеп Тайіп Ердоган знову закликав США почати спільний штурм сирійської Ракка, утримуваної ІГ. Якщо Вашингтон погодиться, турецька армія зайде ще глибше на територію Сирії і отримає можливість воювати з курдами і там.
Анкара вже багато років сприймає курдів, що проживають в південних районах Туреччини, як одну з головних загроз власної державності. РПК, яка виступає за створення автономного та єдиного Курдистану на частини території Туреччини, Іраку і Сирії, тут вважається терористичною організацією.
У 2015 році президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган розірвав мирний процес з курдськими бойовими угрупованнями і повернувся до тактики повного придушення місцевого сепаратизму. Це призвело до того, що курдські бойовики перейшли на територію Сирії і Іраку.
До сих пір Туреччини доводилося обмежувати сирійську і іракську кампанії проти курдів.
Стримуючий ефект давали одночасно США і Росія, однаково зацікавлені в союзі з курдами в Сирії.
Москва довгий час намагалася створити курдську делегацію для участі в міжнародних мирних переговорах по врегулюванню сирійського конфлікту, розраховуючи на лояльність. США постачали курдів зброєю, вважаючи їх серйозної військової силою, достатньо незалежною як від ісламських радикалів, так і від президента Сирії Башара Асада, однозначного союзника Москви.
Анкара, в свою чергу, намагалася не кидати виклик інтересам Росії і США в регіоні, цінуючи зв’язками з обома державами.
Тепер же, коли США і Россия 3 жовтня розірвали двостороннє співробітництво по Сирії, курди на час втратять заступництво, і Анкара спробує цим скористатися.
«Безумовно, розлад Росії і США посприяв ескалації в Іраку і активних дій армії Туреччини, – розповів« Газеті.Ru »політолог, фахівець зі зв’язків з турецькими ЗМІ Олександр Кирпичов. – А напруженість в Іраку може як вогонь швидко перекинутися в Сирію ».
мовчання Ердогана
Активізація іракського напрямки турецької кампанії пов’язана з черговим наступом на місто Мосул, окупований бойовиками ІГ.
Мосул – головне зосередження сил терористів в Іраку. Захопивши це місто-мільйонник ще влітку 2014 року, ІГ стало відомо на весь світ. Саме тут в одній з мечетей лідер угруповання Абу Бакр аль-Багдаді проголосив створення так званого «халіфату». Мосул також відомий і тим, що в місті знаходяться поховання декількох пророків Старого Завіту. Відразу після захоплення бойовики ІГ виклали в мережу відео, як вони руйнують гробницю пророка Йони.
До кінця серпня урядові війська Іраку повністю звільнили від бойовиків район Кайяра на південь від Мосула і закріпилися на позиціях.
У жовтні очікується вирішальна фаза штурму. Саме зараз Багдаду знадобилися додаткові війська, і Іракський Курдистан може їх надати.
Зараз іракський уряд веде переговори з Масудом Барзані, президентом Іракського Курдистану. За підтримки пешмерга – курдського ополчення – у ВС Іраку підвищаться шанси на успішне завершення операції. Очевидно, що захоплення «іракської столиці ІГ» дасть додаткові політичні бали та Барзані особисто, і Іракському Курдистану в цілому.
Туреччина не може дозволити оформлення цього союзу. Крім курдського чинника нинішній іракський уряд контролюють шиїти, які тяжіють до Ірану, супернику Туреччини в регіоні.
Втім, як розповів на умовах анонімності «Газеті.Ru» джерело, знайоме зі змістом сирійських дискусій в МЗС Росії, поки турецька операція в Іраку стикається з суттєвими труднощами.
«У іракців зараз немає сил, щоб в разі чого дати відсіч туркам. І звичайно, їм неприємно, що Туреччина знаходиться на їх території. Але і у Туреччині зараз в армії проблеми з лояльністю. У турків тільки що була спроба перевороту. Третина генералітету і величезна кількість офіцерів звільнено », – міркує він.
Росія ж у даний момент не збирається втручатися в дії Туреччини проти курдів, розповів «Газеті.Ru» інше джерело, пов’язаний з турецьким напрямком вітчизняної дипломатії.
«Є інформація, що Путін пішов на поступки з курдського питання, а Ердоган – з питання визнання режиму Асада. Поки не зіткнулися інтереси Росії і Туреччини в Сирії, поки немає відкритого протистояння курдських сил і турецьких військ, Москва буде закривати очі на наші розвіддані по курдам, – розповіло джерело. – Паралельно Ердоган змінює риторику по відношенню до Асаду, якого він раніше вимагав змістити ».
Співрозмовник «Газети.Ru» звернув увагу на виступ турецького лідера 21 вересня на Генасамблеї ООН. За всі 30 хвилин промови Ердоган не сказав ні слова про Асада. Сьогодні, в умовах загострення відносин з США і закликів Вашингтона бомбити позиції сирійських військ, мовчання Ердогана не може не радувати офіційний Дамаск.
Увечері 5 жовтня, через кілька годин після жорсткої заяви Багдада на адресу Анкари, президент Росії Володимир Путін і його турецький колега обговорили «проблематику сирійської кризи» по телефону, повідомила прес-служба Кремля.
Джерело: ideyne.pp.ua