Сам факт зустрічі між Качинським та Орбаном у польському курортному місті Нєдзіца доводить, що в обох країнах особистості політиків і раніше важливіше інститутів. Незважаючи на те, що президентом Польщі залишається Анджей Дуда (Andrzej Duda), а прем’єр-міністром – Беата Шидлов (Beata Szydło), угорського лідера запросив зустрітися саме голова партії «Право і справедливість» (ПіС). Тема несподівано довгої розмови публічно не оголошувалася.
Про результати розмови можна тільки здогадуватися. Так як розмовляли один з одним два лідера консервативних партій – ПіС і Фідес, – представлених в Європейському парламенті, зустріч може привести до розвитку співпраці, хоча в рамках ЕП поляки і належать до фракції Європейських консерваторів та реформістів, а угорці – до Європейської народної партії. Можливо, Варшава і Будапешт будуть активніше спільно протистояти критиці Угорщини та Польщі з боку європейських структур та їх представників. Втім, це безумовно не допоможе Польщі отримати підтримку єврочиновників, скажімо, в таких питаннях, як боротьба проти проекту «Північний потік-2».
Як показують факти, Польща може до деякої міри розраховувати на Угорщину як на союзника по наступних проблемах:
1. Газова політика. У 2015 році був завершений газопровід «Словенія-Угорщина», ключова частина газового коридору «Північ-Південь». Мова йде про мережі газопроводів, яка повинна з’єднати термінал для СПГ в польському Свіноуйсьце з терміналом на хорватському острові Крк. Ця газова меридіанна вісь визначатиме розвиток регіонального газового ринку, на якому досі панує газовий транзит з Росії.
2. І Угорщина, і Польща виступають проти трубопроводу «Північний потік-2».
Втім, хоча цей проект критикують обидві країни, угорські компанії зараз відкриваються для співпраці з Газпромом. Російський гігант був запрошений будувати газовий розподільний центр в Угорщині. Цей центр буде використовуватися в зимовий час, якщо у компанії будуть проблеми з постачаннями газу через українську територію.
3. Будапешт також виступає проти радикальних заходів в області кліматичної політики. Спільно з Польщею, Болгарією, Румунією і Словаччиною він створив коаліцію проти передбачуваних енергетичною політикою Євросоюзу на 2030-і і 2040-і роки юридичних зобов’язань збільшити використання енергії з відновлюваних джерел. Історично і Польща, і Угорщина володіють енергоємним виробництвом, якому загрожує надмірно активна боротьба за екологію.
Тим не менш, існує ряд обставин, що показують, що полякам не варто сліпо покладатися на угорців – навіть за ідеальних особистих відносинах між Качинським та Орбаном.
У неприйняття Угорщиною «Північного потоку-2» є додаткова причина, яку слід враховувати, якщо ми хочемо розуміти позицію угорців. Північний проект Газпрому замінив проект «Південний потік», заблокований Європейською комісією, але підтриманий Будапештом, який хотів в ньому брати участь. Відповідно, угорці цілком можуть погодитися на «Північний потік-2», якщо їм запропонують хорошу компенсацію. Цей сценарій вже втілився в життя в Чехії, де даний проект не сприймають як загрозу для енергетичної безпеки. Прага вважала за краще не демонструвати солідарність з іншими країнами Вишеградської групи, чиї міністри енергетики направили в Європейську комісію лист протесту, і замість цього зберегти хороші відносини з Німеччиною. Точно так само і Угорщина цілком може змінити свою позицію, щоб зберегти хороші відносини з Росією. Це означає, що протистояння «Північному потоку-2» не повинно бути головним аргументом при співпраці з Угорщиною. Її ставлення до цього проекту носить тактичний характер – на відміну від відносини Польщі, яка в принципі виступає проти будівництва нових газопроводів з Росії до Європи. Угорцям всього лише не до вподоби конкретні умови і політика Брюсселя, який, на їх погляд, мав би блокувати і «Північний потік», якщо він блокував «Південний потік».
Незважаючи на те, що по темі кліматичної політики Угорщина зараз сходиться з Польщею, в її структурі енергоспоживання вугілля грає набагато меншу роль. Польща отримує завдяки вугіллю 90% споживаної енергії, а Угорщина – трохи менше 20%. Угорці, у свою чергу, активно використовують атомну енергію і газ. При цьому газ вони отримують від Газпрому, а нову чергу угорської АЕС «Пакш» будуватиме російський атомний холдинг Росатом. У своїй енергетичній політиці Угорщина орієнтується на Москву, оскільки отримання енергії з Каспію та інші диверсифікаційні проекти поки залишаються питанням віддаленого майбутнього. У цьому вона сильно розходиться з Варшавою, яка прагне добитися енергетичної незалежності від Росії за допомогою таких проектів, як СПГ-термінал у Свіноуйсьце. У якийсь момент Будапешт може надійти як Чехія і покинути коаліцію проти «Північного потоку-2».
Польща та Угорщина успішно співпрацюють в питаннях, що стосуються політики НАТО в сфері безпеки. Вони обидві розширюють свою газову інфраструктуру і незадоволені амбітної кліматичної політикою Євросоюзу. Однак чим сильніше ми заглиблюємося в нюанси, тим більше ми бачимо розбіжностей між цими двома країнами. Одне з цих розбіжностей пов’язано зі ставленням до Москві, з якою Орбан заграє, щоб подражнити Європейську комісію.
Можливо, зустріч з Качинським припускає спільне протистояння Європейської комісії. Проте різниця між двома країнами полягає в тому, що Польщі Брюссель потрібен для захисту від таких проектів, як «Північний потік-2», і від спроб Кремля послабити санкції. Тим часом Угорщини санкції не цікаві, а на «Північний потік-2» вона може навіть погодитися на певних умовах.
Романтичний альянс між Польщею та Угорщиною зберігався століттями. Вдобавок в наші дні набирає популярність ідея «Інтермаріума» – співпраці між центральноєвропейськими і східноєвропейськими країнами. Однак лише деякі пам’ятають, що ідея ця початково була заснована на антиросійських настроях, підтримці визвольних рухів на кшталт українського євромайдан і роздуванні згубних для Російської Імперії національних особливостей. Зараз союз на такій основі не підтримають ні Угорщина, ні багато інших регіональні країни, стурбовані збереженням хороших відносин з росіянами.
Провести польсько-угорський союз в практичну площину буде непросто через розбіжності в питаннях про євроінтеграцію та про Росію. Зрозуміло, Варшава теоретично може взяти приклад з Будапешта і переглянути свою зовнішню політику відповідно до поглядами Віктора Орбана, проте це малоймовірно, тому Качинський займає явно антимосковську позицію. Більше того, прихильників ПіС раніше хвилює питання про причини авіакатастрофи під Смоленськом, в якій загинув президент Польщі Лех Качинський (Lech Kaczyński), брат-близнюк Ярослава, і їм важко буде прийняти такі зміни. У зв’язку з цим Орбан, ймовірно, залишиться для Качинського суто тактичним союзником, і не стане реальним стратегічним партнером.