Жодне географічне перешкода не було для росіян таким страшним, як гори Кавказу, і мало хто з транзитних держав у цьому регіоні можна вважати дружніми Росії. Через це країні буде складно побудувати безперервну інфраструктуру в кавказьких країнах, але, в кінцевому рахунку, Москва і Тегеран, мабуть, об’єднають зусилля, щоб спробувати подолати ці серйозні перешкоди і обмежити присутність інших великих держав у цьому регіоні.
Поки Росії вдалося побудувати дві дороги в Іран через Південний Кавказ. Перший шлях проходить уздовж узбережжя Каспійського моря через Дагестан і Азербайджан, а другий – по Військово-Грузинській дорозі через Хрестовий перехід (Джварі) в горах. Правда, експлуатація першої дороги обмежена через історично сформованих недружніх відносин між Іраном і Азербайджаном. А другу дорогу часто закривають в зимовий період, і її складно використовувати для вантажного автотранспорту, який буде потрібно при будь-якому розширенні сухопутної торгівлі між Росією та Іраном або Вірменією.
Через цих проблем Росія в останні два роки активно намагається знайти більш надійні транспортні коридори в Іран. В якості одного з варіантів розглядається будівництво залізничних ліній, які проходитимуть з Росії в південному напрямку по обидві сторони від Каспійського моря. У кінці 2014 року чинні залізниці Росії з’єднувалися з системою залізниць Ірану саме так, і сполучні гілки проходили територією Казахстану і Туркменії. Тим часом Іран продовжує прокладати залізницю Казвін-Решт уздовж своєї ділянки узбережжя Каспійського моря до іранського міста Астара у азербайджанської кордону. Після завершення будівництва ця дорога з’єднає іранську північну залізничну гілку з системою залізниць Азербайджану і далі з Росією.
Однак, як і російські автомобільні дороги, цей варіант ненадійний: і Туркменія, і Азербайджан відмовляються дозволити Росії перевозити військову техніку по своїх територіях, що обмежує можливості Москви використовувати ці залізні дороги.
Оскільки транзитні країни перешкоджають Росії у використанні цих транспортних коридорів, Москва почала розширювати зону пошуку альтернативних транспортних варіантів. Одним з можливих варіантів є дорога, що проходить від Північного Кавказу до Південної Осетії (сепаратистської території Грузії), яка потім з’єднається з важливою автомагістраллю «Схід-Захід», що з’єднує Азербайджан з чорноморськими портами Грузії. Як інший варіант можна було б побудувати 160-кілометрову залізничну гілку між містом Алагір на Північному Кавказі і грузинським Горі. Кожна з цих доріг забезпечила б Росії найкоротший і найшвидший доступ до залізниці всіх країн Південного Кавказу. І, нарешті, ще один варіант – залізниця через Абхазію, ще одну відокремилась від Грузії територію. У жовтні 2015 залізничні війська РФ закінчили відновлення ділянки залізниці, яка тепер доходить до демаркаційної лінії, що відокремлює Абхазію від решти території Грузії. Абхазька влада з натхненням сприйняли це як знак майбутнього відновлення всієї залізниці, але враховуючи, що Москва підтримує ці сепаратистські території Грузії, досить малоймовірно, що Тбілісі коли-небудь піде на те, щоб дозволити Росії реалізувати цей план.
Незважаючи на ці перешкоди, ні Москва, ні Тегеран від своїх намірів не відмовляються. Судячи по вже завершеним проектам і по триваючому будівництву в Абхазії, Північної Осетії та Азербайджані, Іран і Росія, схоже, мають намір працювати разом і спробувати знайти часткове вирішення проблеми створення надійного транзитного коридору на Кавказі, при цьому не допустивши туди інших зарубіжних конкурентів.