Багато американців в останні роки з повагою і захопленням дивилися через Атлантику. Німеччина на чолі з Ангелою Меркель (Angela Merkel) пливла на небувалій хвилі симпатії в США.
Аж до європейської кризи з біженцями. Спочатку німб Німеччини засяяв від цього ще яскравіше. Коли Ангела Меркель розкрила обійми, а по телевізору показали колони біженців, рейтинг Німеччини зашкалював. Німці виглядали такими, якими американці вважають себе: щедрими, милосердними, гостинними.
Німеччина на краю прірви
Це було вчора. Найпізніше, після нападів на жінок у Кельні картина швидко затьмарюється. Очолив похід Кассандр коментатор New York Times Росс Дузет. На його думку, Німеччина стоїть на краю прірви. Країна безнадійно надірвалася, з інтеграцією сотень тисяч біженців вона не впорається, пише він.
А як доказ посилається на події в Кельні.
Головний винуватець цього і головна перешкода на шляху до більш реалістичної політиці по відношенню до біженців, в очах Росса Дузета – сама Ангела Меркель. Він першим у американських ЗМІ прямо вимагає її відставки.
Можна зробити знижку на те, що Дузет в New York Times – зразково-показовий консерватор. У газеті представлені і інші думки. Але естафету підхопили інші ЗМІ в США. Wall Street Journal пише, що Ангела Меркель після кельнських подій опинилася «під вогнем». Washington Post вбачає найбільшу загрозу політичній кар’єрі Меркель за весь час її правління. Los Angeles Time констатує: «маятник хитнувся в інший бік».
Сталося небувале: німецькі розбрати навколо біженців потрапили у вечірні програми телебачення. Назва антиісламського протестного руху Pegida диктори ще вимовляють з труднощами, але заклопотаність тим, що Німеччині загрожує розкол навколо політики «гостинності» і радикалізація по краях політичного спектру, зростає.
Виходить, президент США Барак Обама був правий, коли ще в жовтні минулого року застерігав президента Німеччини Йоахіма Гаука (Joachim Gauck) від можливої дестабілізації. Обама відстоював і власні інтереси. Ослаблення позицій Ангели Меркель або навіть її відставка в результаті кризи з біженцями були б для США тяжкою втратою. Обама не хоче втрачати свого останнього сильного союзника в Європі.
Мова і про американських проблемах
Але напередодні президентських виборів мова йде, насамперед, про саму Америку. Там теж бушує дискусія про міграційну політику. Можливу поразку Ангели Меркель противники ліберальної міграційної політики витлумачать як зловісна ознака для США.
Дональд Трамп з льоту вловив шанс використовувати події в Кельні у своїй передвиборчій кампанії: у звичній уже демагогічною манері найпопулярніший кандидат в президенти від республіканців просторікує про «побоїще в Кельні» і вимагає закрити кордони США.
Німеччина не вперше служить отпугивающим прикладом. У 2012 році тодішній кандидат від республіканців Мітт Ромні приводив Європу як доказ того, що зарегульований бюрократичний монстр пригнічує успішний розвиток економіки. Так він намагався довести до абсурду уявну віру свого суперника від демократів Барака Обами в роль держави.
Страх перед біженцями, яких ще немає
Але на цей раз розкол глибше. Американські ЗМІ дорікають німців у «істеричному» поведінці. Але насправді, в істеричних випадах змагаються самі американці в передвиборній боротьбі. Хоча США ще не прийняли жодного біженця з Сирії, загроза терору нагнітається настільки, що більшість виборців вже налаштовані проти них. Як показують теракти в Парижі і Сан Бернардіно, така небезпека терору реальна. А демагоги типу Трампа підливають масла у вогонь, і американці реагують так емоційно, що німцям до них далеко.
Так, у Німеччині сьогодні стався розкол в суспільстві з питань мігрантів. Але в США це сталося вже давно. Тому побоювання того, що політична радикалізація в Німеччині і Європі поглибить і розкол у США. Політичний розвиток йде паралельно: у багатьох країнах Європи праві популісти набирають очки, в деяких вони вже беруть участь в уряді, ну а американці цілком можуть обрати Дональда Трампа кандидатом у президенти.