У Ростові-на-Дону місцевий священик виходжує людей з обмеженими можливостями, надаючи їм матеріальну і духовну підтримку.
Під опікуванням настоятеля храму святого Георгія Побідоносця і сестер милосердя знаходяться вісім пенсіонерок-інвалідів з різними захворюваннями. Священик дізнається про тих, що нових, що мають потребу від прихожан храму.
– Найчастіше це відбувається так: є якась важка ситуація, на яку треба відгукнутися, – розповідає батько Валерій. – І Господь посилає цим людям допомогу. Як правило, хтось з боку звертається до приходу з певними проханнями. Наприклад, сповідувати або причастити вірянина, який сам не в змозі прийти в церкву. У будинок до такої людини приїжджає священик. А там вже, якщо він відчуває, що це необхідно, бере цих людей під опіку. Передусім це ті, у кого немає родичів і їм нікому допомагати.
Сестри приходу відвідують інвалідів щодня, піклуються про них, виконують роботу по будинку. Алла, одна з сестер, яка давно знайома з батьком Валерієм, більше місяця доглядає за пенсіонеркою Іриною.
– У мене зламана нога, і операція не допоможе мені знову встати на ноги, а кістка сама не зростається, – коментує Ірина. – Доводиться увесь час проводити лежачи. Завдяки батьку Валерію я не почуваю себе безпорадною і самотньою. Його турбота дає мені сили жити далі.
Основний клопіт по господарству у будинку підопічних лягають на плечі сестер милосердя. А батюшка приносить їм медикаменти і продукти, поздоровляє зі святами і здійснює церковні богослужіння і таїнства вдома. В окремих випадках матеріальна допомога, витікаюча від священика, може збільшуватися.
– Батько Валерій допоміг мені придбати ліжко-кушетку, яка регулюється під зручне для мене положення, – розповідає Ірина.
Проте батюшка все ж ставить духовну допомогу на перше місце. При цьому це зовсім не обов’язково має бути сповідь, причащання або спільна молитва.
– Велику роль грає навіть просте спілкування, – говорить він. – Знаєте, не лише прийти і помолитися разом, а запитати: Як справи? Про що думаєте? Чого бракує? Які переживання? Які радощі?.