Країна – мррія. Якщо ви плануєте подорож через Казахстан, зверніть свою увагу на – Туры в ОАЭ из Алматы.
Про країну
Ще півстоліття тому на місці цієї казкової країни простягалася безмежна пустеля, а сьогодні Об’єднані Арабські Емірати – це символ розкоші і високих технологій.
Піщані дюни перетворилися в пальмові гаї, галасливі базари – в бутики, на зміну верблюдам прийшли дорогі автомобілі, а в прибережній зоні виникли райські острови з білосніжними пляжами і елітними готелями. І все ж, незважаючи на сучасний ритм життя, Емірати наскрізь просякнуті східною екзотикою. Це казки «Тисячі і однієї ночі», втілені в реальність, де знайдеться місце і шейхам, і гостям з далеких північних країн.
Найбільші міста – Дубай і Абу-Дабі нагадують мандрівникові американські мегаполіси: суцільні хмарочоси з глянцевими боками. Проте, з одного берега Дубайської бухти на інший є можливість перебратися по-старому на човнах “доу”, але скоріше це бажання зберегти колорит, ніж реальна необхідність, адже поруч через затоку протягнуті сучасні мости.
Важко уявити, що тридцять років тому в цих місцях нічого крім пустелі і бедунскіх наметів не було. Але коли англійці виявили в пісках нафту, все кардинально змінилося.
Емірати сьогодні – цілком просунуте держава з сучасними містами, швидкісними магістралями, супер-готелями і гіпермаркетами. Улюблений автомобіль в Еміратах – японський джип “Land Cruiser”. Інформаційні агентства щодня повідомляють світові про чергові арабських сенсації: готелях-вітрильниках, островах-палацах, лижних трасах в пустелі. Кругом практично європейська чистота (сміливо можете брати з собою з відпустку дітей, ніякі харчові отруєння і екзотичні інфекції їм не страшні). Але все ж було б неправильним вважати, що цим фантастичним благополуччям араби зобов’язані тільки нафти. Доходи від її видобутку припадає лише 18% від національного валового продукту, стільки ж приносить в казну туризм, великий дохід дає країні торгівля, араби здавна вважалися хорошими купцями.
Емірати – країна емігрантів, місцевих жителів в ній 20%, решта 80% – приїжджі, які працюють практично в усіх сферах. Корінні жителі в основному проводять час у великих торгових центрах: роблять покупки, п’ють каву, вечеряють. Арабська сім’я – це чоловік і кілька його дружин, максимально допустиме мати чотири дружини. Дозволити собі відразу чотирьох може тільки дуже багата людина, всіх дружин потрібно гідно утримувати. Типова картина: попереду крокує глава сім’ї в накрохмаленою, білосніжною довгій сорочці – “дішдаша”, на голові біла хустка “Гутрі”, який притримує товстий темний шнур “ігаль”. Цією зараз хустку тільки данина традиції, а раніше їм закривали обличчя від піску, а шнур – не що інше, як віжки, який погонич верблюдів на зупинках каравану клав собі на голову, щоб не втратити. Ззаду на крок від чоловіка йде жінка (так наказує звичай). Вся з ніг до голови в чорному, безформному балахоні – “Абая”, на голові темний хустку. Якщо чоловік – людина прогресивних поглядів, він може дозволити дружині не закривати обличчя. Але в більшості випадків жіночі обличчя вкриває темна вуаль або хустку. Під “абаей” у молодих жінок можна виявити останні моделі з французьких чи італійських колекцій, але дами постарше традиційно вважають за краще надягати вниз довга сукня, прикрашене вишивкою – “гандури”.