Знаменитий російський співак Філіп Кіркоров, один з наставників російського учасника «Євробачення 2016» Сергія Лазарєва, відповів на питання «Газети. Ru »про підсумки конкурсу та перспективи російської участі в цьому музичному форумі.
– «Євробачення 2016» запам’яталося не тільки піснями, а й регулярними скандалами, а організаторам довелося не раз втручатися в різні конфліктні ситуації і навіть випускати спеціальну заяву про те, хто переможець. Як ви оцінюєте підсумки «Євробачення 2016»?
– Головне, що обговорюють, це математичний фокус, при якому переможцем голосування національних журі стала австралійська співачка Дами Їм, голосування серед телеглядачів виграв росіянин Сергій Лазарєв, а після складання цих результатів перше місце дісталося співачці Джамалі з України.
Погоджуючись брати участь в конкурсі, ми брали ці правила, тому приймаємо і результат. Однак реакція телеглядачів в різних країнах (під вимогою переглянути результати «Євробачення 2016» в інтернеті підписалося вже понад 300 тис. Осіб) показує, що така «математика» викликає як мінімум питання.
– На ваш погляд, наскільки закономірною була перемога Джамали і програш Сергія Лазарєва? Чи могло скластися по-іншому і від чого це залежало?
– Я музикант, а не політик. І завжди сподіваюся, що чисте мистецтво сильніше, ніж дипломатія, інтриги і навіть прямий тиск. Але життя показує, що це не завжди так. Інакше як пояснити те, що представники журі в 21 країнах (рівно половина учасників!) «Не помітили» номер Сергія Лазарєва, оцінивши його виступ в 0 балів. При цьому зрозуміло, що навіть низькі оцінки в 1-2 бали від кожної країни гарантовано принесли б нам перше місце. Не хочу розбиратися в теорії змови. Сергій Лазарєв – талановитий артист. Він приїхав на конкурс з приголомшливо складним і дуже красивим номером. Коли були оголошені результати … У мене перед очима стояли кадри виступу Олексія Немова на Олімпіаді в Афінах у 2004 році, коли він геніально відпрацював всю програму, глядачі на стадіоні влаштували 15-хвилинну овацію, а судді явно занизили оцінку. Тому наш результат – перемога в телеголосуванні, підтримка десятків мільйонів глядачів по всій Європі – набагато дорожче, ніж упереджене рішення невеликої купки «експертів».
– Як вам здається, за ті двадцять років, що Росія бере участь в конкурсі, ставлення до неї серед аудиторії «Євробачення» змінювалося?
– У нас з’явилося більше союзників – Білорусія, Азербайджан, інші колишні республіки СРСР, а також Греція, Кіпр, Болгарія … Особливо це було видно на глядацькому голосуванні – ніяка політика і пропаганда не заважають звичайним людям цікавитися російськими виконавцями і підтримувати їх. З іншого боку, є серйозний елемент політизації – це видно з голосування журі. Звинувачення в політизованості часто кидають на адресу організаторів конкурсу, але це некоректно. Національні журі – ті самі, які виставляють свої упереджені бали, високі – друзям, а низькі – тим, кого вважають політичними недругами, – призначаються каналами-мовниками в кожній країні на власний розсуд. Тому якщо політика і є в конкурсі, то вона відображає ситуацію і, зокрема, ставлення до Росії, не на самому конкурсі, а в кожній конкретній країні.
– Судячи з усього, багато країн надсилають виконавців виходячи з принципу «головне – участь», а російські музиканти щоразу б’ються за перемогу. Чому для Росії і для вас особисто так важливий цей конкурс?
– Щороку телеканали – учасники Європейського мовного союзу вносять чималу абонентську плату за право участі в «Євробаченні», тому ніхто не посилає туди артистів просто заради участі. Всі розраховують на перемогу. Але при цьому на рівних змагаються країни, в яких проживає 146 млн чоловік, як в Росії, і Сан-Марино з 30 тис. Жителів. Уявляєте, наскільки різний рівень розвитку шоу-бізнесу? Тому, до речі, деякі маленькі держави відправляють одного і того ж артиста на «Євробачення» кілька разів. Наприклад, співачка Кьяра представляла Мальту в 1998, 2005 і 2009 роках. І можливо, поїде ще.
Що стосується нашої країни, то в епоху санкцій, інформаційних воєн і непростого відносини європейської публіки до Росії перемога, а значить, і право проведення конкурсу в наступному році мали б значно більші наслідки, ніж просто перше місце на музичному конкурсі. До нас би приїхали тисячі журналістів, десятки тисяч глядачів, туристів з усієї Європи і отримали б задоволення, незважаючи на те, що західні ЗМІ часом роблять з російських якихось монстрів.
– Чи не бентежить вас репутація «Євробачення» як «конкурсу для домогосподарок»?
– А який телевізійний конкурс – не “конкурс для домогосподарок»? Навіть Олімпійські ігри та чемпіонати світу з футболу мають значну жіночу аудиторію. Це специфіка телебачення як засобу доставки сигналу: приділяти велику час перегляду телешоу, новин, серіалів можуть дозволити собі саме домогосподарки. Що в цьому поганого? Тим більше що 200 млн (саме так в цьому році оцінили телеаудиторію конкурсу його організатори) європейських домогосподарок – це серйозна сила. Саме вони приймають рішення, що купувати чоловікові, який одяг носити дітям і куди поїхати відпочивати всією сім’єю. І, найголовніше, займаються домашнім господарством, а значить, і плануванням сімейного бюджету. Ці «домогосподарки» і рухають вперед економіку споживання.
– Зараз вже йде підготовка до конкурсу наступного року на Україні. Політики Росії і України роблять різкі заяви – хто нагадує про чорні списки, хто пропонує послати до Києва Йосипа Кобзона або ансамбль Російської армії, а хто просто закликає ігнорувати «Євробачення-2017». Яка ваша позиція – чи варто Росії продовжувати брати участь в цьому конкурсі?
– «Євробачення» – найбільший музичний фестиваль в світі. Більше на планеті немає нічого навіть можна порівняти за масштабом. У цьому році він пройшов у 61-й раз, зібравши 42 країни-учасниці. «Євробачення» – це можливість показати себе, досягнення країни в області популярної музики на більш ніж 200-мільйонну аудиторію. Навіщо від такого відмовлятися? Інша справа – це правила, за якими здійснюється вибір переможця. Ситуація поточного року показує, що і у телеглядачів до системи голосування залишилася маса питань. Особисто моя думка – з урахуванням сучасних технічних можливостей, коли кожен телеглядач в кожній з країн-учасниць може висловити свою думку, взяти участь в голосуванні, варто знизити вагу думки «професійних» журі. Зараз, за правилами виставлення оцінок, 50% балів від кожної країни присуджуються учаснику за результатами телеголосування мільйонів глядачів, а 50% – на думку п’яти членів національного журі. Це просто несправедливо. Зовсім відмовлятися від національного журі не варто – це і страховка на випадок помилок – техніка недосконала. В історії конкурсу були випадки, коли результати смс-, а до цього і телефонного голосування виявлялися недоступні в результаті збоїв – тоді рішення приймало саме журі. Можливо, організаторам варто піти на зміну співвідношення голосів – нехай бали від журі мають вагу, наприклад 25%, а телеглядачів – 75%. Це буде більш справедливим. Що стосується учасників, які можуть представити Росію, за правилами «Євробачення», канал-мовник має право провести національний відбір або особисто вибрати виконавця. У наступному році в Росії ця можливість буде у Першого каналу, тому питання коректніше адресувати Костянтину Ернсту.
– Чи не думали самі з’їздити на конкурс ще раз? І чи плануєте продовжувати участь в підготовці російських виконавців?
– «Євробачення» – конкурс молодих виконавців, прекрасний шанс заявитися, показати себе якщо не всьому світу, то всій Європі. Філіпу Кіркорову давно нічого не потрібно доводити – все, що потрібно, я вже довів, в першу чергу собі. Тому питання участі в «Євробаченні» в якості виконавця особисто для мене давно закритий. Інша справа – роль композитора і продюсера. Допомагати російським артистам голосно заявити, показати себе, та й інших подивитися – ось це мені цікаво. Що стосується «Євробачення-2017», зараз я перебуваю в гастрольному турі мого нового шоу «Я», який з невеликими перервами триватиме ще мінімум рік. Попереду десятки російських міст, тур по Німеччині та іншим країнам, а наступної весни, напередодні мого 50-річчя, у мене заплановано 11 концертів в Кремлі … Так що з приводу участі в «Євробаченні-2017» – категорично ні.